I’ve travelled the skies to the city of Ivano-Frankivsk in western Ukraine twice in my life: once in May 2019, and a second time in September… 2019. I fell in love with this city so much that when my boss asked me if I wanted to go back in a few months I couldn’t refuse. Even if it meant having to owe my parents back for the trip! (I’ll pay that back soon Mum, I promise!)
My name is Nathan Sparkes, I live in the UK, I’m 19 and a blacksmith in training. I was doing an apprenticeship at Phoenix Metalcraft when my boss and teacher Richard Grieve told me about a blacksmith festival in Ivano-Frankivsk that he’d been to I believe at least 7 or more years in a row. He told me of the friendly, hospitable people, wonderful food, beautiful weather, surrounding Carpathian mountain range and importantly for us: great ironwork!
When we arrived in May in the late evening we were greeted at the airport by some long time friends of my boss from previous trips. True to the comforting hospitality I’d been told about we were at once driven not to our hotel, but to a favourite local pub! To meet up with the others that had already arrived. I was tired but didn’t mind at all as the atmosphere of an exciting new part of the world to take in far won over my desire to sleep.
We spent the evening enjoying a few beers and a homemade “horilka” (vodka) that another old friend of my boss had brought to share. In my defence I was told it was wine!
The next week or so I can honestly say without hyperbole were some of the best days of my life. Everything my boss had told me was true and then some. Never before or after have I tasted food so good, or met people so wonderful. And being from the UK the weather was a great breath of fresh air. Warm sun enough to return to the UK with a nice tan, but not so hot you have to spend your trip indoors. In short; just right.
Both of my visits were for two separate blacksmithing festivals, where blacksmiths from Australia to Norway to Africa all come to work together on one project for the city, and put on a forging display for people to come and watch. And I’m proud to say that I and a Spanish blacksmith named Eu immaturely made a scorpion for our contribution to the park bench collaboration in September!
In May, towards the end of the festival, we all ventured out by bus to stay the night at a hotel in Carpathian Mountains, which was punctuated by a stunning horse and carriage ride along a river that ran through the beautiful rocky forests. And we even enjoyed a relaxing soak in a literal witches cauldron, warmed by a bonfire of giant logs beneath. (We all survived and thoroughly enjoyed the ordeal!)
There are so many wonderful things about Ivano-Frankivsk, it feels like a place that was crafted rather than made: fun projects decorate the streets, people sing and dance, street performers twirl sticks of fire in the evening light, and it really must be stressed how glorious the food is! Like even every sandwich and fast food burger is prepared by a master chef. If you’re having doubts about visiting Ivano-Frankivsk, then I couldn’t recommend it more vehemently!
У своєму житті я двічі подорожував до міста Івано-Франківськ, що на заході України: один раз у травні 2019 року, а другий раз у вересні 2019 року. Я так сильно полюбив це місто, що коли мій бос запитав мене, чи хочу я повернутися назад через кілька місяців, я не міг відмовити. Навіть якщо б це означало, що мені доведеться позичити гроші у батьків на цю поїздку! (Я скоро поверну їх, мамо, я обіцяю!)
Мене звати Натан Спаркс, я живу у Великобританії, мені 19 років і на практиці я коваль. Я проходив стажування у Phoenix Metalcraft, коли мій начальник і викладач Річард Грів розповів мені про ковальський фестиваль в Івано-Франківську, у якому він брав участь, я гадаю, щонайменше 7 або й більше років поспіль. Він розповів мені про доброзичливих, гостинних людей, чудову їжу, прекрасну погоду, навколишні гірські масиви Карпат і що важливо для нас: чудові залізні вироби!
Коли ми прибули у травні пізнім вечором, нас зустріли в аеропорту давні друзі мого боса, яких він знав з попередніх поїздок. Обіцяно гостинні господарі нас одразу повезли не до нашого готелю, а до улюбленого місцевого пабу для того, щоб зустрітися з іншими учасниками фестивалю, які вже прибули. Я був втомлений, але зовсім не заперечував, адже атмосфера захоплюючої нової частини світу, яку мені потрібно відчути, перемогла моє бажання спати.
Ми провели вечір, насолоджуючись кількома бокалами пива та домашньою “горілкою”, яку приніс давній друг мого боса. У свій захист скажу: я думав, що це вино!
Приблизно наступний тиждень, я можу чесно сказати, без перебільшень, був одними з найкращих у моєму житті. Все, що мені сказав мій начальник, було правдою. Ніколи до чи після я не їв такої смачної їжі і не зустрічав таких чудових людей. А для мешканця Великобританії погода була хорошим ковтком свіжого повітря. Якраз достатньо теплого сонця, щоб повернутися до Великобританії з гарною засмагою, але не настільки спекотного, щоб провести весь час у приміщенні. Одним словом, саме так як потрібно.
Обидва мої візити проходили на двох окремих ковальських фестивалях, де збираються ковалі з Австралії, Норвегії та Африки, усі приїжджають, щоб спільно працювати над одним проектом для міста, і влаштовують ковальську виставку, щоб люди приходили дивитися. І я пишаюся тим, що я з іспанським ковалем на ім’я Eu недосвідчено, але зрештою зробили скорпіона для спільної лавки у парку у вересні.
У травні, ближче до кінця фестивалю, ми всі поїхали на автобусі, щоб зупинитися на ніч у готелі в Карпатах, де також неймовірно каталися на конях та возах вздовж річки, яка проходила крізь чудові скелясті ліси. І ми навіть насолоджувалися розслаблюючим купанням, в буквальному сенсі, у відьомському котлі, нагрітому багаттям з гігантських колод, які були під ним. (Ми всі вижили і насолоджувалися випробуванням!)
В Івано-Франківську так багато чудових речей, він схожий на місце, яке було швидше створено майстрами, аніж просто зроблено: веселі розважальні проєкти прикрашають вулиці, люди співають і танцюють, вуличні виконавці крутять вогняні палички у вечірньому світлі, і я справді маю наголосити, що тут чудова їжа! Коли навіть кожен бутерброд і фаст-фуд бургер готує шеф-кухар. Якщо у вас є сумніви щодо того чи відвідувати Івано-Франківська, то я не міг би рекомендувати це більш наполегливо!
