I came to Ivano-Frankivsk in the early summer of 2016, which I believe was the perfect time to be introduced to one of the hidden gems of the Carpathian Mountain Range. Nestled in the foothills of the mountains, Ivano-Frankivsk struck me as a place where one could relax. Unlike the bustling metropolises in L’viv or Kyiv, and especially in comparison to large centers like London or New York, a person could let the day slowly drift by on the long avenues of the Stometrivka or near the city lake. That summer I had the opportunity to watch as the long days drifted aimlessly into the evenings and no one was in a rush to return to work the next day.
When I taught at Precarpathian University, I would hear from students saying that they wished they could live in big cities where they could find entertainment at every corner of every avenue, but I found there was more than enough to do in a city that struck me as a miniature version of Vienna. Much like my home city of Pittsburgh, shops and stores, restaurants and clubs, art galleries and theaters, are all close by and extremely walkable, something that larger cities severely lack. In the same way that Pittsburgh is often seen as a miniature New York, which would cause people to balk at the insult, I saw it as a compliment. Here, in Ivano-Frankivsk, you have the height of Ukrainian culture without the bustling chaos of the large cities.
One of the main differences between Ukraine’s cities and cities in the United States, is the amount of urban sprawl. It can take up to a half-hour or more to enter the rural areas outside of Pittsburgh, and from New York, you could drive down the Atlantic coast and never escape from a population center. But leaving Ivano-Frankivsk in virtually any direction brings you to a place of rolling hills and scattered trees. Farmsteads located far off in the distanced with gilded domes of churches rising above the tree line. The true pleasure is driving south towards Tatariv and Vorokhta where the slopes of the Carpathian Mountains come into full view. Upon my first visit there I was amazed at the clearness of the air. Everything felt so clear that you could count the pine needles on the individual trees running up the mountain slopes.
So, from the magic of a taste of Vienna in miniature one can travel into the wildness of the mountains all in under two hours.
Я приїхав до Івано-Франківська на початку літа 2016 року, який, на мою думку, був ідеальним часом, щоб познайомитись з однією із прихованих перлин Карпатського гірського масиву. Розташований у передгір’ї гір, Івано-Франківськ вразив мене тим, що у цьому місці можна відпочити. На відміну від галасливих мегаполісів у Львові чи Києві, і особливо в порівнянні з великими центрами, такими як Лондон чи Нью-Йорк, людина могла дозволити дню повільно пропливати довгими проспектами Стометрівки або міським озером. Тоого літа я мав можливість спостерігати, як довгі дні безцільно дрейфували вечорами і ніхто не поспішав повертатися на роботу наступного дня.
Коли я викладав у Прикарпатському університеті, я чув від студентів, що вони хотіли б жити у великих містах, де можна було б знайти розваги на кожному куточку кожного проспекту, але я виявив, що в місті, яке мене вразило, є більше ніж достатньо способів зайняти себе чимось і місто вразило мене як мініатюрна копія Відня. Подібно до мого рідного міста Пітсбурга, магазини та крамниці, ресторани та клуби, художні галереї та театри знаходяться поруч і дуже доступні, чого не вистачає великим містам. Подібно до того, як Пітсбург часто розглядають як мініатюрний Нью-Йорк, що деякі люди сприймають як образу, я сприймав це за комплімент. Тут, в Івано-Франківську, є велич української культури без галасливого хаосу великих міст.
Однією з головних відмінностей між містами України та містами США є величина розростання міст. В’їзд у сільські райони за межами Пітсбурга може зайняти до півгодини або більше, а з Нью-Йорка ви можете проїхати вниз узбережжя Атлантики і ніколи не втекти з населеного пункту. Але виїзд з Івано-Франківська практично в будь-якому напрямку приведе вас до пагорбів та розкиданих дерев. Садиби, розташовані далеко від далених позолоченими куполами церков, що піднімаються над лінією дерев. Справжньою насолодою є їхати на південь у напрямку до Татарова та Ворохти, де схили Карпат видно у всій красі. Під час мого першого візиту туди я був вражений чистотою повітря. Все було настільки чітким, що можна було перерахувати соснові голки на окремих деревах, що збільшувались по схилах гір.
Отже, від магії смаку Відня у мініатюрі можна подорожувати у вирій гір всього за дві години.
