My journey to Ivano-Frankivsk took place in the very beginning of 2016. Some months before I decided to quit my job back home and go for a 1-year trip around the world. I confess that, back in those times I had never heard about this city. It was like that until I decided to apply for AIESEC volunteering, thinking it would be a nice experience to fit in my long travel. As a former AIESECer myself, I knew how fun and surprising those volunteerings could be. Well, I choose to apply for Ukraine, giving my interest in this country (my great-grandfather came from Odessa). Also, it was very convenient at that point, because I was already in Romania. So there came the time when I first knew where I was going: a guy named Ilya interviewed me for AIESEC and he was from… Ivano-Frankivsk! So, to make this story short, in my 3rd week in Ukraine, after a lovely Christmas time in Lviv and new year in beautiful Uzhgorod, we (me and my project colleagues) arrived in the bus station, after a freezing 10 hours-journey inside a bus. That’s where I met my host, Olya, and she immediately noticed that I was shivering. We arrived at her house and her family gave me hot tea and warm welcoming. In fact, my best memories from the city came from her place. Long talks, stories, my passion for Ukrainian food (I even helped in the kitchen to make vareniki), gifts…a really calm time that I was for sure needing after 4 months out of home. But I had the project to follow and that included to explore the town. But there was one problem: the temperature outside was something like -20 degrees!! So our walks in the street lasted very few, stopping all the time in some cafe. One of them was our “base”: the Urban Space. It was there that we got reunited to write, share pictures and meet people. A really cozy and modern-style place where I bought a mug that I keep at home. I also loved the Christmas lights near the main square, I still remember blue colors very well! One day, Ilya told us that we got a day in a nearby ski station. And there I went for my 1st (and so far only) skiing experience. Of course it was a disaster but I loved the place! From what I remember, my stay in Ivano-Frankivsk lasted about a week and it ended in the train station where we headed to Chernivtsi. I was definitely a little bit more Ukrainian at that point.
Моя подорож до Івано-Франківська відбулася на самому початку 2016 року. За кілька місяців до того, як я вирішив кинути роботу і поїхати на рік у навколосвітню подорож. Зізнаюся, що тоді я ніколи не чув про це місто. Так було до тих пір, поки я не вирішив подати заявку на волонтерство AIESEC, вважаючи, що це було б приємним досвідом і гарно вписалося б в мою довгу подорож. Як колишній учасник AIESEC, я знав, наскільки цікавими та дивовижними можуть бути ці волонтерські події. Що ж, я вирішив подати заявку на участь в Україні, цікавлячись цією країною (мій прадід родом з Одеси). Крім того, в той час це було дуже вигідно, бо я вже був у Румунії. Тож настав час, коли я вперше дізнався, куди їду: хлопець на ім’я Ілля взяв у мене інтерв’ю для AIESEC, і він був з… Івано-Франківська! Отже, якщо коротко розповісти, на 3-му тижні перебування в Україні, після прекрасного Різдва у Львові та Нового року в прекрасному Ужгороді, ми (я та мої колеги по проекту) прибули на автовокзал після холоднючої 10-годинної поїздки в автобусі. Там я зустрів свого наставника Олю, і вона відразу помітила, що я тремчу. Ми приїхали до неї додому, і її сім’я нагодувала мене гарячим чаєм та тепло прийняла. Насправді, мої найкращі спогади про місто прийшли саме з її будинку. Довгі розмови, історії, моє захоплення українською їжею (я навіть допомагав на кухні робити вареники), подарунки … справді спокійний час, який мені напевно потрібен був після чотирьох місяців поза домом. Але я мав брати участь у проекті, який передбачав дослідження міста. Але була одна проблема: температура на вулиці була десь – 20 градусів !! Тож наші прогулянки на вулиці тривали дуже мало, зупиняючись весь час у якомусь кафе. Одним з них була наша «база»: Urban space. Саме там ми зустрічалися, щоб писати, ділитися фотографіями та зустрічати людей. Дійсно затишне місце в сучасному стилі, де я купив кухлик, який тримаю вдома. Мені також дуже сподобались різдвяні вогні біля головної площі, досі дуже добре пам’ятаю сині кольори! Одного разу Ілля сказав нам, що ми проведемо день на сусідній гірськолижній станції. І там у мене був перший (і поки що останній) досвід катання на лижах. Звичайно, це було жахливо, але те місце мені подобалось! Наскільки я пам’ятаю, моє перебування в Івано-Франківську тривало близько тижня і закінчилось на залізничній станції, звідки ми вирушили до Чернівців. Тоді я точно став трошки українцем.