It was the fall of 2014 when I received a phone call asking me if I would like to travel to Ivano-Frankivsk, Ukraine. My response was, “WHERE?” I had been to Ukraine on other occasions but never to Ivano-Frankivsk. I was told that I would be visiting a city in Western Ukraine and teaching a class at the University. I am always up for an adventure and of course I said “Yes”. We left Dallas and flew to London to connect to a flight to Kiev. Once in Kiev we had a driver who drove us to Ivano-Frankivsk. All I can say is that the adventure I am always up to had begun.
Despite being very tired and jet lagged from our journey across the ocean I soaked in all that I observed. Our driver didn’t speak English so meaningful conversation was not going to happen. We arrived in Ivano-Frankivsk and checked into the Nadia Hotel. I couldn’t wait until morning to begin the second stage of my adventure.
The next day I met the Rector and several Directors at several campuses of the Precarpathian National University. Our meetings were to get acquainted and for me to demonstrate the essence of Character Education for University level students. A schedule was devised for me to teach several demonstration classes in the upcoming days. All I can say is that I was very impressed with the University system and its leaders. I could not wait to meet the students. If that was all that I did for the days I was in Ivano-Frankivsk my adventure would not have been a thrill of a lifetime. Little did I know else was in store for me.
The next day I met the Mayor of the city and several city government officials to explain what Character Education was and what we could do with professors and students to help them become people of character and ways they can teach it in their classrooms once they graduate. I was very pleased with the warm reception I received and especially thrilled when I was invited to come back and teach Character Education classes twice a year. By now my excitement level is off the charts.
Little did I know my adventure was just beginning. I got to walk on the “walking street” and view the wonderful shops, restaurants and the people. Oh the people! Everyone was gracious and friendly and even though we spoke different languages it was plan to see that was not going to be a barrier. I had dinner each night in a different restaurant on the walking street. My meals varied from my customary pizza and salad to traditional Ukrainian food. And the Borsch, oh my. It was so good.
One day of my stay I was taken on a drive to the mountains. It was a wonderful excursion. We drove on paved roads and roads not so passable. Once at the top of the mountain we saw a waterfall that thrilled this tourist. Then we made our way to a monastery high in the mountains and got to walk on sacred ground. It was a very special place. The churches were magnificent. They were so rich with history and tradition. I had not encountered such a place before. I was able to spend an hour with the priest of the monastery in conversation. He spoke a little English and with the help of a translator we had a very meaningful and rich conversation about many things. I will forever be grateful for that experience.
Finally my time in Ivano-Frankivsk had come to an end and I had to come home. Although I have been to Ivano-Frankivsk many times since then and will continue to come as long as I can, I will also remember how special my first visit was I have since made many friends at the university, the city, the restaurants and it kind of feels like home for me.
Це було восени 2014 року, коли мені зателефонували, чи я хочу поїхати до Івано-Франківська, Україна. Я відповів: “КУДИ?” Я бував в Україні інколи, але ніколи в Івано-Франківську. Мені сказали, що я відвідаю місто західної України та викладатиму в університеті. Я завжди готовий до пригод, і, звичайно, я сказав “Так”. Ми виїхали з Далласа і полетіли до Лондона, щоб потрапити на рейс до Києва. В Києві у нас був водій, який відвіз нас до Івано-Франківська. Все, що я можу сказати, це те, що пригода, до якої я завжди готовий, розпочалася.
Незважаючи на те, що я дуже втомився і відчував джетлаг (cильна втома та інші фізичні наслідки, які відчуває людина після тривалого перельоту через кілька часових поясів) від нашої подорожі через океан, я пройнявся усім тим, за чим спостерігав. Наш водій не розмовляв англійською, тому змістовної розмови не відбулося. Ми приїхали в Івано-Франківськ і заселилися в готель “Надія”. Я не міг дочекатися ранку, щоб розпочати другий етап моєї пригоди.
Наступного дня я зустрівся з ректором та кількома деканами в кількох університетських корпусах Прикарпатського національного університету. Метою наших зустрічей було знайомство, і я продемонстрував суть виховання особистості для студентів університетського рівня. Для мене було складено графік викладання кількох показових занять у найближчі дні. Все, що я можу сказати, це те, що мене дуже вразила система університету та його керівники. Я не міг дочекатися зустрічі зі студентами. Якби це було все, що я робив за ті дні, коли я був в Івано-Франківську, моя пригода не запам’яталася б на все життя. Я навіть не знав, що ще мене чекає.
Наступного дня я зустрівся з мером міста та кількома міськими чиновниками, щоб пояснити, що таке «Виховання особистості» і що ми можемо зробити з професорами та студентами, щоб допомогти їм стати сильними особистостями та якими способами вони можуть навчити цього у своїх класах після закінчення навчання. Я був дуже задоволений теплим прийомом, який отримав, і особливо зрадів, коли мене запросили повернутися і викладати пари Виховання особистості двічі на рік. Зараз моєму задоволенню немає меж.
Я навіть не знав, що моя пригода тільки починається. Я повинен був прогулятися “Стометрівкою” (найвідоміша пішохідна вулиця Івано-франківська) та розглянути чудові магазини, ресторани та людей. О люди! Всі були люб’язними та доброзичливими, і хоча ми розмовляли різними мовами, як і очікувалось, це не стало бар’єром. Я вечеряв щовечора в іншому ресторані на Стометрівці. Їжа варіювалася від звичної піци та салату до традиційної української кухні. А борщ, о Боже. Це було так смачно.
Одного дня мого перебування тут, мене повезли в гори. Це була чудова екскурсія. Ми їздили асфальтованими дорогами та дорогами не надто прохідними. Одного разу на вершині гори ми побачили водоспад, який вразив мене, як туриста. Потім ми добралися до монастиря високо в горах і мали змогу прогулятися по священній землі. Це було дуже особливе місце. Церкви були чудовими. Вони були настільки багаті історією та традиціями. Я раніше не був у такому місці. Я зміг провести годину зі священиком монастиря в розмові. Він трохи розмовляв англійською, і за допомогою перекладача ми провели дуже змістовну і насичену розмову про багато речей. Я назавжди буду вдячний за цей досвід.
Нарешті мій час в Івано-Франківську закінчився, і я повинен був повернутися додому. Хоча з того часу я багато разів бував в Івано-Франківську і продовжуватиму приїжджати доти, доки зможу, я також пам’ятатиму, яким особливим був мій перший візит, з тих пір, як я знайшов багато друзів в університеті, місті, ресторанах, почуваюсь, як вдома.