I lived in Ivano-Frankivsk as a Peace Corps Volunteer. My favorite place to visit was the lake. I would walk around it, talking with friends, run around it for exercise, or enjoy the sunshine on a bench reading a book. Every Saturday I did yoga with another PCV at InterFit. After yoga we would go to a café like Aroma Kava, Lviv Croissants or sit at Fountain Square and catch up about our week. I also participated in Tuesday Toast – an English-speaking club, which allowed me to visit many bars around Ivano-Frankivsk like Гост (Ghost), П’ятниця (P’yatnytsia), Biblioteka Pub, Legends and Tsypa. We would talk about anything that interested us, there was no curriculum or schedule, just free-flowing conversation. I would always bring friends that visited Ivano-Frankivsk to the Ratusha to see the Carpathian Mountains in the distance on a clear day. Once a month I would go to the Bazar to buy apples, potatoes, and other vegetables. My host aunt brought me to a film festival at Lumiére and we would chat with her friends at the café above the theaters. We also went to a couple Pensia concerts at Prombar. During the holidays, I loved walking through Fountain Square to look at the little shops and smell the Gluehwein (I even had my favorite shop). I liked to walk through the lighted arcs, watch the Christmas Tree change colors and listen to the musicians play on the walking street. My friends and I would eat at Fabbrica then go ice skating by the Ratusha. I will always remember Ivano-Frankivsk fondly. It became like a second home to me.
Я була в Івано-Франківську добровольцем Корпусу Миру. Моїм улюбленим місцем для відвідування було озеро. Я ходила навколо нього, розмовляючи з друзями, бігала навколо нього або насолоджувалась сонцем на лавці, читаючи книгу. Кожної суботи я займалась йогою з іншим PCV в InterFit. Після йоги ми ходили до кафе Aroma Kava, Lviv Croissant, або сиділи на Площі біля фонтану, розмовляючи про наш тиждень. Я також брала участь у Tuesday Toast – англомовному клубі, який дозволив мені відвідати багато барів в Івано-Франківську, таких як Гост (Ghost), П’ятниця, Паб Biblioteka, Легенда Паб та Ципа. Ми говорили про все, що нас цікавило, не було ні програми, ні розкладу, а просто вільна розмова. Я завжди брала із собою друзів, які приїхали в Івано-Франківськ до Ратуші, щоб у ясний день побачити Карпати вдалині. Раз на місяць я ходила на ринок, щоб купити яблука, картоплю та інші овочі. Моя господиня тітка привела мене на кінофестиваль у Люм’єр, і ми спілкувались з її друзями в кафе про театри. Ми також були на декількох концертах Pensia у “Промбарі”. Під час канікул мені подобалось гуляти площею фонтан, щоб подивитися на маленькі крамниці та відчути запах глінтвейну (у мене навіть була моя улюблена крамниця). Мені подобалося гуляти під освітленими арками , спостерігати, як ялинка змінює кольори, і слухати, як музиканти грають на пішохідній вулиці. Ми з друзями їли в Fabbrica, а потім катались на ковзанах біля Ратуші. Я завжди пам’ятатиму про Івано-Франківськ із любов’ю. Він став для мене наче другою домівкою.